Для багатьох дружба є важливою сферою життя. і якщо ви дійшли аж сюди, то певно вже маєте уявлення про те, наскільки здоровими є ваші стосунки з друзями.
Але що якщо токсичних рис у такому спілкуванні більше? Чому, буває, ми продовжуємо ранитись об іншу людину там, де могли б давно завершити стосунки?
Ми часто застрягаємо в руйнівних стосунках через кілька психологічних «гачків»:
1. Дитячі сценарії. Якщо в дитинстві любов потрібно було заслуговувати або якщо один із батьків був критикуючим і холодним, ми підсвідомо шукаємо друзів із подібним типажем. Мозок сприймає таку динаміку як «звичну», а отже — «безпечну», навіть якщо вона завдає страждань.
2. Спільне минуле. «Ну ми ж зі школи разом», «10 років тому вона мене просто врятувала» — такі фрази стають індульгенцією для будь-якої поточної неповаги. Ми тримаємося за спогади про те, якою людина була, ігноруючи те, якою вона стала.
3. Страх самотності. Токсичний друг може відчуватиме «меншим злом», ніж залишитись на самоті. Людина, що обирає токсичну дружбу, може не вірити, що варта кращого ставлення. Але тут ховається пастка: чим довше ми перебуваємо у стосунках, де нам погано, тим більше зневірюємось у тому, що знайдемо людей, з якими нам буде добре.
4. Ефект «жаби в окропі». Токсичність рідко проявляється одразу. Вона проникає в дружбу краплями: один недоречний жарт сьогодні, забуте прохання завтра, ігнорування ваших кордонів післязавтра. Ви адаптуєтесь до дискомфорту поступово, і можете не помітити, коли він вже стає руйнівним.