Зрада у стосунках: чому люди зраджують та як пережити зраду у стосунках? Блог психолога

Якою буває зрада?

Зрада для кожного з нас може бути різною. Її суть не у дії, а в тому, наскільки ця дія порушує домовленість і ранить довіру. Умовно можна виділити кілька типів:

Фізична зрада: поцілунки, обійми, дотики. Загалом, все, що включає тілесну взаємодію з іншою людиною в інтимному чи романтичному контексті. Навіть якщо «нічого серйозного не було», будь-який фізичний контакт з іншою людиною може відчуватись як глибоке порушення меж.

Сексуальна зрада. Інтимна близькість з іншою людиною поза межами домовленостей у стосунках часто сприймається як «найочевидніша» форма зради, але далеко не завжди найболючіша.

Емоційна зрада. Якщо партнер емоційно відкривається іншій людині більше, ніж тій людині, з якою є у стосунках, ділиться особистим, шукає розуміння, тепла, підтримки і при цьому приховує це або віддаляється. Емоційна зрада може виглядати «невинною», але часто вона не менше ранить.

У реальності ці типи часто переплітаються, але незалежно від форми, це відчувається як розрив зв’язку, який до цього здавався надійним.

Не існує універсального списку, що є зрадою, а що ні. Для когось це може бути інтимний дотик, для інших лайк під фото або глибока емоційна розмова з кимось іншим. Межі зради суб’єктивні, вони формуються через особистий досвід, цінності, стиль прихильності, культуру і попередні стосунки. Саме тому в одній ситуації одна людина може сказати «це просто спілкування», а інша «мене зрадили». Важливо ці межі не замовчувати, а проговорювати і усвідомлювати, що є для вас неприпустимим.

👉🏻 Оберіть свого психолога, щоб розплутати клубок емоцій та переживань і розібратись у майбутньому ваших стосунків

Чому люди зраджують?

Перш ніж говорити про причини, варто сказати:

Відповідальність за зраду несе той, хто зрадив. Це його або її вибір. Незалежно від того, що відбувалось у парі, кожна доросла людина має змогу обирати говорити чесно чи піти, рухатись до змін або зрадити.

Усі подальші причини не виправдовують зраду, а натомість допомагають краще зрозуміти, чому вона взагалі відбувається. Адже часто за поверхнею ховається щось глибинне та болюче.

Внутрішні чинники

Поширений міф: якщо сталася зрада значить, у стосунках було погано. Але правда в тому, що зраджують навіть у начебто щасливих парах, зраджують гарним, цікавим, неймовірним. Зрада може бути не реакцією на проблеми в парі, а проявом внутрішніх переживань. Ключова ідея тут у тому, що:

Людина може зрадити не тому, що їй погано з тобою, а тому що їй погано з собою.

Як можуть впливати деякі внутрішні чинники:

Уникаюча прив’язаність. Люди з нею можуть боятись надмірної близькості або залежності. Іноді коли зв’язок у парі поглиблюється, з’являється тривога і зрада в такому випадку ніби спосіб дистанціюватись і повернути собі відчуття свободи та контролю.

Тривожна прив’язаність. Тут навпаки: сильна потреба в увазі, підтвердженні, відчутті «я цінний(а)». Якщо людина не отримує цього достатньо у стосунках (або їй так здається), вона може шукати підкріплення ззовні. Зрада стає способом заспокоїти тривогу, відчути себе бажаним/ою.

Низька самооцінка. Коли людина не відчуває себе достатньо цікавою, красивою, бажаною, зрада може бути як спосіб довести собі: «дивись, я ще щось значу» і на мить побачити в собі те, чого так не вистачає.

Травми та попередній досвід. Іноді зрада стає несвідомим повторенням знайомого сценарію, адже ми не приходимо у стосунки з чистого аркуша. У кожного з нас є свій багаж: те, як нас любили в дитинстві, як ми переживали перші прив’язаності, якими були перші стосунки, як ми навчилися справлятись із болем, страхом і відкиненням.

Криза ідентичності / спроба відчути себе живим(ою). «Я більше не відчуваю себе. Я наче просто функціоную: робота, побут, обовʼязки, плани. А де тут я?». «Не пам’ятаю, коли востаннє відчував(ла) себе живим(ою), бажаним(ою), яскравим(ою).». Це може статися на тлі вікових змін, професійного вигорання, втрати сенсу, після народження дитини чи смерті близької людини. Людина наче зникає в зовнішніх ролях і намагається відновити відчуття себе через щось нове, заборонене, ризиковане.

У кожному з цих випадків зрада стає не вирішенням проблеми, а спробою втекти від неї. Це знання не применшує болю від зради, проте допомагає не застрягати у пастці самозвинувачення і думок, що «це я не така/не такий», «я щось зробив(ла) не так».

Динаміка у стосунках

Іноді зрада з’являється не як намір усе зруйнувати, а як реакція на порожнечу всередині стосунків. Це не завжди усвідомлено чи драматично, та часто пов’язано зі зникненням чогось важливого між партнерами. І зникло це не за один день і навіть не за місяць, а поступово, тихо і систематично. Тут це ніби спроба знайти те, чого давно бракує.

👉🏻 Вам також може бути цікаво: 6 ознак кризи у стосунках: як впоратись?

Зв’язок між партнерами може втрачатись:

коли все крутиться навколо дітей, роботи, побуту і чого завгодно, але не «нас»

коли стає страшно/складно говорити про справжні почуття

коли інтимність перетворюється на звичку або обовʼязок

коли накопичуються образи, але ніхто їх не торкається або не вирішує

коли партнери систематично ігнорують потреби один одного

коли партнери поруч, але емоційно далеко

Тоді може виникати відчуття: «Я ніби більше не потрібен(на)», «Я наче невидимка», «Ми просто живемо поруч, а не разом».

І коли з’являється хтось, хто дивиться в очі, слухає уважно, робить комплімент, це нагадує про себе раніше і влучає у потребу. Людина ніби тягнеться не до іншого, а до себе якого(якої) давно не було в цих стосунках.

Такий період у стосунках є морально складним, проте є і інші варіанти прожити його.

👉🏻 Вам може допомогти: Парна терапія: як працює терапія для пар?

Чи можна зберегти стосунки після зради?

Зраду можна пережити. Більше того, деякі пари після неї стають ближчими, більш чесними і відкритими, ніж були до того. Але не завжди це гарна ідея.

Іноді зрада оголює те, що давно не працює. Вона стає болісним, але правдивим сигналом: цей зв’язок більше не живий, а спроби втримати його радше є страхом самотності, втрати звички чи образу «ми».

З іншого боку, бувають випадки, коли зрада, ніби поворотний момент, дає місце новому, підштовхує обох чесно подивитися на стосунки і обрати: або йти глибше, або чесно відпустити.

Як зрозуміти, чи варто продовжувати?

Коли стається зрада, дуже легко загубитися в емоціях. Часто хочеться або втекти одразу, або навпаки вхопитись за стосунки з останніх сил. У цьому хаосі складно почути себе:

«Чи я справді хочу бути в цих стосунках далі, чи просто боюся втрати?»

«Чи є ще щось живе між нами, чи я тримаюсь за звичку, надію, ілюзію?»

Ці запитання не дають готової відповіді, але можуть стати орієнтирами, щоб краще розібратись у собі, своїх відчуттях, бажаннях і межах.

Розуміння контексту:
— Це разова подія чи регулярна модель?
— Чи було в парі місце для чесності до того?
— Зрада була імпульсом чи продуманим вибором?

Чесність:
— Чи обидва партнери готові чесно говорити про те, що сталося?
— Чи є відкритість до слухання, а не лише до пояснень або виправдань?

Готовність:
— З боку того, хто зрадив: брати відповідальність, а не звинувачувати обставини чи партнера.
— З боку того, кого зрадили: прожити злість, біль, розчарування, не залишаючись у ролі жертви.
— З боку обох: створювати новий контакт, нові правила, нову реальність, працювати над собою у цих стосунках і над самими стосунками.

Коли настає момент приймати рішення, воно не завжди очевидне чи однозначне: іноді здається, що хочеться залишитись, але щось всередині кричить «тікай». Іноді навпаки.

Продовжити стосунки у старому вигляді зазвичай не вийде. Партнери можуть обирати:
— Продовжити, якщо обом вистачає ресурсу і довіри для зцілення.
— Перезапустити, чесно переглянувши, що більше не працює, і створивши нові правила, новий рівень відкритості, новий контакт.
— Відпустити, якщо немає бажання, сил або взаємної готовності йти далі разом.

Жоден із цих варіантів не є «правильним» чи «ганебним». Головне щирість і відсутність самозради, тобто залишатись не з провини, йти не з помсти, будувати не з порожнечі.

Відновлення довіри

Відновлення довіри — це не «давай просто забудемо», «повір ще раз» і тим більше не «відпустити і не нагадувати». Це довгий, непростий процес, у якому обидва партнери мають активну роль.

Для того, кого зрадили, довіра більше не «вмикається» автоматично. Тепер не так просто повірити на слово, і може бути постійний пошук відповідності слів і дій. Направду, це боляче жити з відкритими питаннями, підозрами, потребою в доказах. Та все ж, якщо зраджений партнер хоче і намагається — це величезний крок.

Для того, хто зрадив, відновлення довіри не працює по принципу «вибачусь і підемо далі». Це готовність:
— бути відкритим, навіть коли це незручно, складно, страшно;
— відповідати на повторні запитання без роздратування;
— витримувати злість і сум іншого, не захищаючись;
— показувати щоденну чесність, а не «разову жертву заради стосунків».

Довіра відновлюється через послідовність, відвертість і турботу не один день, не тиждень, а стільки, скільки потрібно.

Як пережити зраду?

Етапи проживання

Зрада часто вибиває з реальності, ламає уявлення про партнера, стосунки і навіть про себе. Проживання її — це процес, який відбувається хвилями, у своєму темпі:

1. Шок, неприйняття

Перша реакція, ніби життя розкололось навпіл. Тіло може не слухатись, думки плутаються, серце стискається, зʼявляється відчуття, що «цього не може бути». Людина може вимикатись, втрачати апетит, не спати. Це захисна реакція психіки, яка ще не готова прийняти реальність.

2. Гнів

Коли перший шок минає, може приходити хвиля злості. На партнера, на себе, на того чи ту і навіть на весь світ. Цей етап важливий, хоч і непростий. Гнів — це енергія, яка показує: «мені боляче, я не згодна/згоден, це було важливо». Не варто його подавляти, натомість краще дати йому безпечний вихід.

3. Смуток

За злістю часто приходить глибокий сум. Втрата довіри, мрій, уявлень про стосунки чи партнера — це справжня втрата. І їй потрібен простір. Це може бути період плачу, апатії, розгубленості. І це нормально. Печаль теж важлива частина зцілення.

4. Пошук сенсу

Поступово людина може питати себе: «Що це означає для мене?», «Хто я зараз у цьому досвіді?», «Що я більше не хочу повторювати?» На цьому етапі відбувається відновлення контакту з собою, з цінностями, потребами, бажаннями, межами.

5. Рішення

Направду, краще приймати остаточне рішення після попередніх етапів, адже тут емоційний вир трохи вщухає і рішення є більш зваженим. Ці етапи не завжди йдуть чітко один за одним. Вони можуть повторюватись, накладатись, повертатись хвилями. Але кожна пройдена хвиля — це крок до себе.

Що відбувається з самооцінкою, довірою, тілом

Зрада зачіпає не тільки серце. Вона відлунює у думках, тілі, самооцінці, сприйнятті реальності:

Самооцінка. Після зради часто виникає внутрішній діалог: «Чого в мені не вистачило?», «Я недостатня/недостатній?», «Що зі мною не так?»

Це боляче, бо людина починає сумніватись у власній цінності. Але правда в тому, що зрада — це не свідчення вашої «неповноцінності». Це вибір іншої людини, за який відповідає вона.

Довіра. Втрата довіри є однією з найболючіших частин. Причому не лише до партнера, а й до себе: «Як я не помітила/помітив?», «Чому я в це повірила/в?», «Можна взагалі комусь довіряти?»

Це природна реакція. І вона проходить поступово, коли людина знову починає опиратись на себе, бачити свої межі, і розуміти, що одна зрада не вирок для всього світу.

Тіло. Психіка й тіло пов’язані. І коли стається щось настільки емоційно травматичне, тіло часто реагує:
— тривога, що живе в грудях, животі, диханні;
— проблеми зі сном, апетитом, менструальним циклом;
— напруга в тілі, втома, складнощі з розслабленням;
— заціпеніння, як ніби тіло чекає ще одного удару.

Це є нормальною реакцією, адже тіло проживає біль по-своєму. Йому теж потрібен час і підтримка.

Як допомогти собі пережити зраду?

Проживати емоції, а не ховати їх. Плач, гнів, страх, образа — усе це має право бути. Емоції не заважають рухатись далі, натомість вони є частиною руху. Важливо давати їм місце: писати, приймати, усвідомлювати їх, говорити, поплакати, навіть намалювати. Будь-які безпечні прояви, що допомагають дати вихід, а не замкнути всередині.

Підтримка (своя і зовнішня). Розмови з людьми, яким довіряєте, можуть допомагати полегшити біль. Але важливо, щоб це була підтримка, а не тиск і знецінення («ну вже пробач», «та всі зраджують», «винна сама»). Якщо близьких немає або їхня реакція відчувається як така, що шкодить, можливо, розгляньте варіант звернення за допомогою до психолога.

Вийти з ролі жертви. Людина, яку зрадили, має право на біль. Та якщо довго лишатись у позиції «зі мною це зробили», легко втратити відчуття опори в собі. Варто повертати собі контроль, наприклад: турбота про тіло, рішення про дистанцію, вибір, як і коли говорити з партнером тощо.

Рефлексія без самозвинувачення. Так, можна чесно подивитись на стосунки, свої реакції, сліпі зони. Але не для того, щоб звинувачувати себе, а щоб зрозуміти, чого насправді хочеться далі, в якому напрямку рухатись і як бути.

Насправді, немає універсального рецепту. Та що важливо — підтримка, самоспівчуття і давати собі достатньо часу і простору це пережити. Що більше турботи ви дасте собі сьогодні, то більше світла знайдете пізніше.

Зрада у стосунках: чому люди зраджують та як пережити зраду у стосунках?